Лелеки прилетіли

 19 березня - день повернення лелек на рідну землю

Прилітайте, лелеченьки, до рідного краю,

принесіть щастя й радість у кожну оселю!

Через море, гори і долини

Буслики летять до України.

Не зважають на жахливу втому -

Поспішають буслики додому.

Кожного чекає тут гніздечко,

Мріють, що весна вже недалечко.

Зараз холод ще скував земельку -

Буде важко з їжею бідненьким.

Ви летіть, лелеки, не зважайте.

Нам весну принести поспішайте.

Ту, що повна щебету і квітів,

Ту, де будемо усі радіти.

Ми втомились вже від цього лиха-

Від хвороби, що приходить тихо.

Діточок, дорослих забирає

І немає їй кінця і краю.

Від війни, що край наш розриває

І від влади, що про нас не дбає.

В час важкий страшної пандемії

Принесіть на крилах нам надію.

Принесіть добро у кожну хату,

Щоб були здоров'ям всі багаті,

Щоб були щасливі і веселі.

Принесіть любов в кожну оселю...

Через море, гори і долини

Буслики летять до України.

Не їдять і не відпочивають -

Нам весну принести поспішають.

Тетяна Тепчук ( 19 березня 2021р.)

Високо в небі, долаючи втому

Лелеки повертаються додому..

Лелеченьки любі, лелеченьки милі

Весну і надію несуть нам на крилах..

Залишають в чужині тепле сонце і квіти

Летять у край рідний, мов до матінки діти.

Високо в хмарах, розкинувшись клином

Лелеки летять, летять в Україну..

З чужого краю, так здалека

Додому вже летять лелеки.

Зустрінь їх, березню, теплом,

Прикрий їх лагідно крилом...

В дорозі зорі їм світили,

Щоб в піднебессі не зблудили.

До краю отчого вела

Любов пташина, неземна.

Ти,марцю, трохи злагіднися,

Не приморожуй і не злися.

Хай сонце вигляне ласкаве,

І оживуть луги, заплави.

Лелеки з чужини' вертають,

Над селами летять, кружляють.

Тут все їм рідне, серцю миле-

Пташине щастя незрадливе...

Летять у небі журавлі -

До рідних гнізд спішать, додому,

Заради рідної землі

Долають відстані і втому.

І з кожним помахом крила

Свої краї все ближче, ближче,

І срібний відблиск джерела,

І грізне літнє громовище.

Ліси безкраї і гаї,

В стежках заплетені простори,

Великі ріки і малі,

І сині неповторні гори.

Летять, летять у рідний дім

Пісні почути солов'їні,

Курличуть свій лелечий гімн,

Летять до нас - до України!

Богдан Іваночко

2021 р.

Лелека (бусол, бузько, чорногуз, гайстер) - символ богині Зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників; сімейного благополуччя, щастя; батьківщини.

Лелека в українців – святий птах, який, за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. В народному уявленні він є символом праці і відданості. Де він покладе своє кубло, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, він і хату може спалити. В Україні птахів і звірів не називали людськими іменами. Однак, для лелек робили виняток: "Антоне, принеси тепло"...

Лелека білий (Ciconia alba) влаштовує своє гніздо близько осель людини. Його відомі назви: чорногуз, бусел, бусля, бузько, боцян. Лелека чорний ( Ciconia nіgra ) - в болотистих місцевостях, подалі від людини. За повір'ям, село, в якому є хоч одне гніздо лелеки, вважається застрахованим від "великої тучі з бурею", а двір, що вподобали лелеки, - щасливим. Та й сам птах для гнізда обирає собі хату спокійну й побожну.

Не тільки розорити гніздо лелек - великий гріх, а навіть полохати їх. За розорення гнізда лелека мститься тим, що приносить вогняну головешку й підпалює хату. На зиму лелеки летять в Ірій, а на весну неодмінно вертаються до свого дому, до свого гнізда.

В народі кажуть: <Прилетів лелека - весну приніс здалека>. А ще існує прадавнє повір'я, що лелеки відносять в Ірій (Рай) душі померлих предків, а вертаючись назад, приносять дітей, тому весною їх з нетерпінням чекають. Колись місяць квітень навіть називали <лелечником>. Цікаво, що в угорській мові знаходимо співзвучне слово "lélek" - душа, котре пояснює наше слово "лелека" і підтверджує давні космогонічні уявлення праукраїнців. В перекладі з китайської мови назва нашої країни є "Божа країна", або " Країна Птаха"...

19 березня зустрічаємо лелек (бузьків).

Відповідно до народних спостережень, 19 березня – це день, коли прилітають лелеки.

За повір’ями, вони приносять на своїх крилах холод, тому зазвичай у третій декаді березня спостерігається зниження температури.

Предки говорили: "Лелеки прилетіли — на крилах снігу принесли".

А ще з ними пов’язано багато легенд.

Ось одна з них.

Білий птах із чорною міткою був колись чоловіком на ім’я Бузько.

У ті часи намножилося чимало гадюк, вужів, ящірок, комах.

Божа Матір просила Всевишнього, щоб очистив землю і воду.

Бог зібрав усю погань у мішок і доручив Бузькові віднести його і кинути в безодню, не озираючись.

Але Бузько розв’язав мішок, і нечисть розповзлася по землі. За це Бог перетворив чоловіка на птаха і наказав: "Поки не збереш усіх плазунів, сарану та інших комах – не бути тобі людиною".

Лелеки селяться лише біля добрих людей.

Вважається, що лелече гніздо на подвір’ї приносить щастя, удачу та добробут.

В Україну, щороку, повертаються 25 тисяч лелек.

Лелеки, журавлі, бузьки, чорногузи — як тільки українці не називають біло-сірих птахів.

Орнітологи іменують їх найбільш консервативними птахами, адже час їхнього прильоту завжди припадає на третю декаду березня.

До лелек наш народ завжди шанобливо ставився.

Лелека — один із символів України.

Оскільки від кохання народжуються діти, не дивно, що українці й досі поетично висловлюються: "Дітей приносить лелека".

Досі існує така прикмета: якщо побачиш одного лелеку, то цілий рік будеш сам, двох — будеш у парі.

Ці птахи давно занесені в Червону книгу, у них заборонено стріляти.

Та, на жаль, чи у зв’язку з кліматичними та екологічними умовами їх кількість постійно зменшується.

Бережіть цих добрих мирних тварин.

Вони приносять щастя.

Лелека - крилатий оберіг нашого народу

Ще з давніх-давен вірили, що у домі, де оселявся лелека і мостив своє гніздо завжди пануватиме родинний затишок, добробут та достаток. Також, вважалося, що цей птах приносить до оселі немовлят. Споконвіків українці присвячували лелекам пісні та казки. А скільки повір’їв пов’язано саме з цим священним птахом. Саме цим і обумовлене шанобливе ставлення до птаха, який став крилатим оберегом українського народу.

Українці вважали, що якщо лелека покидає обжите гніздо – родину чекає лихо. А якщо зруйнувати його гніздо, ображений чорногуз може навіть помститися. Наші предки вірили, що навесні ці птахи прилітають не з вирію, а з раю, тому і мають такі священні властивості.

Вважалося, що лелека має неймовірну схожість до людини. Вони також шукають собі пару, розуміють людську мову, турбуються про своїх дітей, мають такі ж почуття, як і у людини. Зокрема, вони можуть навіть плакати та журитися.

Ці птахи давно занесені в Червону книгу, у них заборонено стріляти. Та, на жаль, чи у зв’язку з кліматичними та екологічними умовами їх кількість постійно зменшується.

Бережіть цих добрих мирних птахів.

Вони приносять щастя.