В. Сухомлинський
КАЗКА ПРО ЩАСТЯ
Йшла стежиною Бабуся, несла великий кошик з яблуками. Спіткнулася Бабуся, впустила кошика з рук. Посипалися яблука по стежині.
Старенька нахилилася, щоб їх позбирати. Побачила це маленька Дівчинка, що гралася неподалік. Підбігла до Бабусі, допомогла. Коли всі яблука були в кошику, Бабуся дала найбільше яблуко Дівчинці і сказала:
— Спасибі тобі, Дівчинко, я бачу, що ти хороша, добра дитина. Дай Бог тобі щастя! — та й пішла собі далі. А Дівчинка задумалася:
— Щастя? А що таке щастя?
Оскільки вона була маленькою і ще багато чого не знала, то вирішила спитати в інших.
Побачила вона Пташку і звернулася до неї:
— Пташечко, що таке щастя?
— Щастя — це повернутися на батьківщину після довгої зими, звити гніздечко, вивести пташеня і вчити їх літати! — защебетала Пташка.
«Ні, мабуть, це не те щастя, про яке мені Бабуся казала»,— подумала Дівчинка.
Вона пішла далі і спинилася перед чудовою Квіткою.
— Квітонько, скажи, що таке щастя? Ти знаєш?
— Звичайно, знаю,— залопотіла пелюстками Квітка.— Щастя — це ласкаве Сонечко і теплий Дощик.Пішла Дівчинка до Дерева:
— Дерево, Дерево, як по-твоєму, що таке щастя?
Могутнє Дерево тихо зашелестіло буйним листям:
— Щастя, Дівчинко, це пережити зимові морози та завірюхи, прокинутись навесні від довгого сну і, знову одягнувши зелене вбрання, слухати дзвінкий щебет птахів на своїх гілках.
Далі зустріла Дівчинка Кішку.
— Киценько, а ти знаєш, що таке щастя?
— Знаю, знаю! Щастя — це гарно поїсти сметанки і грітися на сонечку. Що ж іще потрібно? — промуркотіла Кішка і ліниво потягнулася, вигинаючи спинку.
Пішла Дівчинка до Собаки, що спочивав у холодочку. Почувши запитання Дівчинки, Собака відповів:
— Щастя — це вірно служити хазяїнові, який тебе годує, і бачити, що він тобою задоволений.
— Хто ж говорить правду? — думала Дівчинка. Прийшла вона до Річки.
— Річечко, може, ти знаєш, що таке щастя?
— Знаю, знаю,— задзюркотіла Річка.— Щастя — це щоб вода моя була чистою та прозорою, щоб береги не замулювалися і щоб я могла повноводною добігти до самого моря.
— А по-твоєму, що таке щастя? — звернулася Дівчинка до Бур’янини, що росла у квітнику.
— Щастя — це так розростися, щоб задушити всі квіти, що ростуть поруч, і бути єдиною господинею в цьому квітнику.Дівчинка повернулася додому і запитала у Мами, що таке щастя.
— Для кожної матері щастя — це коли щасливі і здорові її діти,— відповіла Мама.
— Мамочко, чому ж усі відповідають по-різному? — здивувалася Дівчинка.
— А ти сама подумай чому,— сказала Мама. Довго думала Дівчинка, а потім промовила:
— Я зрозуміла. Щастя — у кожного своє. Який ти сам, таке й твоє щастя.
О! Як це легко — щастя дарувати!
Не вірите? Ви просто полюбіть!
Умійте слово від душі сказати
І з добротою до людей ідіть.
А тепле слово людям необхідне,
Бо окриляє і підносить ввись.
Воно й саме до сонечка подібне,
Це зараз треба, як й давно колись.
Привітне слово серце зігріває,
Бо в ньому доброта є і любов.
А усмішка довіру викликає,
І вже летиш до щастя стрімголов!
Хіба ж це важко — добрість дарувати
І посміхнутись щиро до людей?
Чи руку вчасно людяно подати,
Чи пригорнути ніжно до грудей,
З людьми їх радість й горе розділити,
Допомогти комусь в непевний час…
Тож треба мудро в цьому світі жити,
Бо щастя завжди вернеться до нас.
Воно таку хорошу звичку має —
Його чим більше людям віддаєш,
Воно в стократ до тебе повертає
І ти від щастя сам тоді цвітеш.
Н. Красоткіна.
