Смерть косила людей!
Мерцями віялося поле.
Ні хрестика, а ні могили,
То був такий страшенний голод...
Хай день новий життя несе нове.
Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!
В достатку Україна хай живе!
Ти пам'ятаєш, Україно,
Як штучний голод панував,
Як помирала вся родина,
Бо уряд хліб повідбирав.
Як плакали голодні діти,
А мама спати не могла:
Бо завтра день буде жевріти,
А в хаті їжі знов нема...
Пройшли роки, канули в лету,
Та залишилися з тих літ
Голодні очі на портреті,
Що тужно дивляться у світ...
Хтось булочку у класі не доїв,
На парті залишив – пішов додому,
А хліб самотньо так собі лежав,
Вже не потрібний він тепер нікому.
Дівча мале вернулося з дверей
Про себе винувато так сказало:
«Казала ж вчителька скільки людей
Із голоду без хліба повмирало»
Окрайчик загорнуло у папір,
Бо хліб – святий! Не можна розкидати!
І безтурботно вибігло надвір
«ПоклАду пташкам, будуть ласувати»
24. 11 2018 Оксана Приймак
Що голодом зморила тисячі людей...
П'ять колосків...як символ, тихий докір,
Як пам'ять про замучених дітей.
Оглянься! Подивись в голодні очі,
Що через роки просять: "Хліба дай!"..
І може ти ніколи не захочеш
На землю кинути пахучий коровай...
Пам'ятай про голодомор...