суботу, 20 березня 2021 р.

День Щастя

 


В. Сухомлинський
КАЗКА ПРО ЩАСТЯ
Йшла стежиною Бабуся, несла великий кошик з яблуками. Спіткнулася Бабуся, впустила кошика з рук. Посипалися яблука по стежині.
Старенька нахилилася, щоб їх позбирати. Побачила це маленька Дівчинка, що гралася неподалік. Підбігла до Бабусі, допомогла. Коли всі яблука були в кошику, Бабуся дала найбільше яблуко Дівчинці і сказала:
— Спасибі тобі, Дівчинко, я бачу, що ти хороша, добра дитина. Дай Бог тобі щастя! — та й пішла собі далі. А Дівчинка задумалася:
— Щастя? А що таке щастя?
Оскільки вона була маленькою і ще багато чого не знала, то вирішила спитати в інших.
Побачила вона Пташку і звернулася до неї:
— Пташечко, що таке щастя?
— Щастя — це повернутися на батьківщину після довгої зими, звити гніздечко, вивести пташеня і вчити їх літати! — защебетала Пташка.
«Ні, мабуть, це не те щастя, про яке мені Бабуся казала»,— подумала Дівчинка.
Вона пішла далі і спинилася перед чудовою Квіткою.
— Квітонько, скажи, що таке щастя? Ти знаєш?
— Звичайно, знаю,— залопотіла пелюстками Квітка.— Щастя — це ласкаве Сонечко і теплий Дощик.Пішла Дівчинка до Дерева:
— Дерево, Дерево, як по-твоєму, що таке щастя?
Могутнє Дерево тихо зашелестіло буйним листям:
— Щастя, Дівчинко, це пережити зимові морози та завірюхи, прокинутись навесні від довгого сну і, знову одягнувши зелене вбрання, слухати дзвінкий щебет птахів на своїх гілках.
Далі зустріла Дівчинка Кішку.
— Киценько, а ти знаєш, що таке щастя?
— Знаю, знаю! Щастя — це гарно поїсти сметанки і грітися на сонечку. Що ж іще потрібно? — промуркотіла Кішка і ліниво потягнулася, вигинаючи спинку.
Пішла Дівчинка до Собаки, що спочивав у холодочку. Почувши запитання Дівчинки, Собака відповів:
— Щастя — це вірно служити хазяїнові, який тебе годує, і бачити, що він тобою задоволений.
— Хто ж говорить правду? — думала Дівчинка. Прийшла вона до Річки.
— Річечко, може, ти знаєш, що таке щастя?
— Знаю, знаю,— задзюркотіла Річка.— Щастя — це щоб вода моя була чистою та прозорою, щоб береги не замулювалися і щоб я могла повноводною добігти до самого моря.
— А по-твоєму, що таке щастя? — звернулася Дівчинка до Бур’янини, що росла у квітнику.
— Щастя — це так розростися, щоб задушити всі квіти, що ростуть поруч, і бути єдиною господинею в цьому квітнику.Дівчинка повернулася додому і запитала у Мами, що таке щастя.
— Для кожної матері щастя — це коли щасливі і здорові її діти,— відповіла Мама.
— Мамочко, чому ж усі відповідають по-різному? — здивувалася Дівчинка.
— А ти сама подумай чому,— сказала Мама. Довго думала Дівчинка, а потім промовила:
— Я зрозуміла. Щастя — у кожного своє. Який ти сам, таке й твоє щастя.

О! Як це легко — щастя дарувати!
Не вірите? Ви просто полюбіть!
Умійте слово від душі сказати
І з добротою до людей ідіть.
А тепле слово людям необхідне,
Бо окриляє і підносить ввись.
Воно й саме до сонечка подібне,
Це зараз треба, як й давно колись.
Привітне слово серце зігріває,
Бо в ньому доброта є і любов.
А усмішка довіру викликає,
І вже летиш до щастя стрімголов!
Хіба ж це важко — добрість дарувати
І посміхнутись щиро до людей?
Чи руку вчасно людяно подати,
Чи пригорнути ніжно до грудей,
З людьми їх радість й горе розділити,
Допомогти комусь в непевний час…
Тож треба мудро в цьому світі жити,
Бо щастя завжди вернеться до нас.
Воно таку хорошу звичку має —
Його чим більше людям віддаєш,
Воно в стократ до тебе повертає
І ти від щастя сам тоді цвітеш.
Н. Красоткіна.

пʼятницю, 19 березня 2021 р.

Лелеки прилетіли

 19 березня - день повернення лелек на рідну землю

Прилітайте, лелеченьки, до рідного краю,

принесіть щастя й радість у кожну оселю!



Через море, гори і долини
Буслики летять до України.
Не зважають на жахливу втому -
Поспішають буслики додому.
Кожного чекає тут гніздечко,
Мріють, що весна вже недалечко.
Зараз холод ще скував земельку -
Буде важко з їжею бідненьким.
Ви летіть, лелеки, не зважайте.
Нам весну принести поспішайте.
Ту, що повна щебету і квітів,
Ту, де будемо усі радіти.
Ми втомились вже від цього лиха-
Від хвороби, що приходить тихо.
Діточок, дорослих забирає
І немає їй кінця і краю.
Від війни, що край наш розриває
І від влади, що про нас не дбає.
В час важкий страшної пандемії
Принесіть на крилах нам надію.
Принесіть добро у кожну хату,
Щоб були здоров'ям всі багаті,
Щоб були щасливі і веселі.
Принесіть любов в кожну оселю...
Через море, гори і долини
Буслики летять до України.
Не їдять і не відпочивають -
Нам весну принести поспішають.
Тетяна Тепчук ( 19 березня 2021р.)


Високо в небі, долаючи втому
Лелеки повертаються додому..
Лелеченьки любі, лелеченьки милі
Весну і надію несуть нам на крилах..
Залишають в чужині тепле сонце і квіти
Летять у край рідний, мов до матінки діти.
Високо в хмарах, розкинувшись клином
Лелеки летять, летять в Україну..


З чужого краю, так здалека
Додому вже летять лелеки.
Зустрінь їх, березню, теплом,
Прикрий їх лагідно крилом...
В дорозі зорі їм світили,
Щоб в піднебессі не зблудили.
До краю отчого вела
Любов пташина, неземна.
Ти,марцю, трохи злагіднися,
Не приморожуй і не злися.
Хай сонце вигляне ласкаве,
І оживуть луги, заплави.
Лелеки з чужини' вертають,
Над селами летять, кружляють.
Тут все їм рідне, серцю миле-
Пташине щастя незрадливе...
Летять у небі журавлі -
До рідних гнізд спішать, додому,
Заради рідної землі
Долають відстані і втому.
І з кожним помахом крила
Свої краї все ближче, ближче,
І срібний відблиск джерела,
І грізне літнє громовище.
Ліси безкраї і гаї,
В стежках заплетені простори,
Великі ріки і малі,
І сині неповторні гори.
Летять, летять у рідний дім
Пісні почути солов'їні,
Курличуть свій лелечий гімн,
Летять до нас - до України!
Богдан Іваночко
2021 р.
Лелека (бусол, бузько, чорногуз, гайстер) - символ богині Зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників; сімейного благополуччя, щастя; батьківщини.
Лелека в українців – святий птах, який, за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. В народному уявленні він є символом праці і відданості. Де він покладе своє кубло, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, він і хату може спалити. В Україні птахів і звірів не називали людськими іменами. Однак, для лелек робили виняток: "Антоне, принеси тепло"...
Лелека білий (Ciconia alba) влаштовує своє гніздо близько осель людини. Його відомі назви: чорногуз, бусел, бусля, бузько, боцян. Лелека чорний ( Ciconia nіgra ) - в болотистих місцевостях, подалі від людини. За повір'ям, село, в якому є хоч одне гніздо лелеки, вважається застрахованим від "великої тучі з бурею", а двір, що вподобали лелеки, - щасливим. Та й сам птах для гнізда обирає собі хату спокійну й побожну.
Не тільки розорити гніздо лелек - великий гріх, а навіть полохати їх. За розорення гнізда лелека мститься тим, що приносить вогняну головешку й підпалює хату. На зиму лелеки летять в Ірій, а на весну неодмінно вертаються до свого дому, до свого гнізда.
В народі кажуть: <Прилетів лелека - весну приніс здалека>. А ще існує прадавнє повір'я, що лелеки відносять в Ірій (Рай) душі померлих предків, а вертаючись назад, приносять дітей, тому весною їх з нетерпінням чекають. Колись місяць квітень навіть називали <лелечником>. Цікаво, що в угорській мові знаходимо співзвучне слово "lélek" - душа, котре пояснює наше слово "лелека" і підтверджує давні космогонічні уявлення праукраїнців. В перекладі з китайської мови назва нашої країни є "Божа країна", або " Країна Птаха"...

19 березня зустрічаємо лелек (бузьків).
Відповідно до народних спостережень, 19 березня – це день, коли прилітають лелеки.
За повір’ями, вони приносять на своїх крилах холод, тому зазвичай у третій декаді березня спостерігається зниження температури.
Предки говорили: "Лелеки прилетіли — на крилах снігу принесли".
А ще з ними пов’язано багато легенд.
Ось одна з них.
Білий птах із чорною міткою був колись чоловіком на ім’я Бузько.
У ті часи намножилося чимало гадюк, вужів, ящірок, комах.
Божа Матір просила Всевишнього, щоб очистив землю і воду.
Бог зібрав усю погань у мішок і доручив Бузькові віднести його і кинути в безодню, не озираючись.
Але Бузько розв’язав мішок, і нечисть розповзлася по землі. За це Бог перетворив чоловіка на птаха і наказав: "Поки не збереш усіх плазунів, сарану та інших комах – не бути тобі людиною".
Лелеки селяться лише біля добрих людей.
Вважається, що лелече гніздо на подвір’ї приносить щастя, удачу та добробут.
В Україну, щороку, повертаються 25 тисяч лелек.
Лелеки, журавлі, бузьки, чорногузи — як тільки українці не називають біло-сірих птахів.
Орнітологи іменують їх найбільш консервативними птахами, адже час їхнього прильоту завжди припадає на третю декаду березня.
До лелек наш народ завжди шанобливо ставився.
Лелека — один із символів України.
Оскільки від кохання народжуються діти, не дивно, що українці й досі поетично висловлюються: "Дітей приносить лелека".
Досі існує така прикмета: якщо побачиш одного лелеку, то цілий рік будеш сам, двох — будеш у парі.
Ці птахи давно занесені в Червону книгу, у них заборонено стріляти.
Та, на жаль, чи у зв’язку з кліматичними та екологічними умовами їх кількість постійно зменшується.
Бережіть цих добрих мирних тварин.
Вони приносять щастя.

Лелека - крилатий оберіг нашого народу
Ще з давніх-давен вірили, що у домі, де оселявся лелека і мостив своє гніздо завжди пануватиме родинний затишок, добробут та достаток. Також, вважалося, що цей птах приносить до оселі немовлят. Споконвіків українці присвячували лелекам пісні та казки. А скільки повір’їв пов’язано саме з цим священним птахом. Саме цим і обумовлене шанобливе ставлення до птаха, який став крилатим оберегом українського народу.
Українці вважали, що якщо лелека покидає обжите гніздо – родину чекає лихо. А якщо зруйнувати його гніздо, ображений чорногуз може навіть помститися. Наші предки вірили, що навесні ці птахи прилітають не з вирію, а з раю, тому і мають такі священні властивості.
Вважалося, що лелека має неймовірну схожість до людини. Вони також шукають собі пару, розуміють людську мову, турбуються про своїх дітей, мають такі ж почуття, як і у людини. Зокрема, вони можуть навіть плакати та журитися.
Ці птахи давно занесені в Червону книгу, у них заборонено стріляти. Та, на жаль, чи у зв’язку з кліматичними та екологічними умовами їх кількість постійно зменшується.
Бережіть цих добрих мирних птахів.
Вони приносять щастя.

вівторок, 9 березня 2021 р.

207 річниця з дня народження великого Кобзаря

 Поетичне читання "Т.Г. Шевченко - співець краси рідного краю"


Життєвий шлях Т.Г.Шевченка. Презентація

Дітям про Т.Г.Шевченка

Про Кобзаря дітям. Віршована розповідь

Тарас Шевченко - Великий Кобзар нашого народу

Село Моринці

Вікторина


За інформацією МЗС України - видатний український поет, художник, класик української літератури Тарас Шевченко є офіційно «світовим рекордсменом» за кількістю встановлених йому пам’ятників. «Книга рекордів України» зафіксувала, що у світі встановлено 1167 пам’ятників Тарасу Шевченку. З них 99 – у 44 іноземних країнах і 1068 – в Україні.

Чи знали ви, що у світі встановлено 1 167 пам’ятників Тарасу Шевченку? 99 з них – у 44 іноземних країнах, решта – в Україні.
Перший пам’ятник Кобзарю у Києві відкрили у березні 1919-го. Його встановили перед будинком нинішнього Національного художнього музею на вулиці Грушевського, але вже у серпні пам’ятник розбили денікінці.
Пам’ятник Тарасу Шевченку у центрі Львова відкрили у першу річницю Незалежності України, 24 серпня 1992-го. Цікаво, що над постаттю Кобзаря митці Володимир та Андрій Сухорські працювали в Аргентині. Величну бронзову скульптуру висотою 4,45 м створили у провінції Монте-Гранде, далі пароплавом доставили до німецького Гамбурга, а звідти вантажівкою до Львова. Кобзар постав в образі одягнутого в простору кирею Мислителя і Пророка з витягнутою у величному жесті рукою. Від фігури Кобзаря виростає стела у вигляді хвилі, прикрашена рельєфними зображеннями оспіваних Шевченком героїв української історії.
Цікавим є пам’ятник Шевченку у Чернігові. Молодий поет сидить на лавці і триває в руках теку зі своїми малюнками. Ліворуч є вільне місце, де кожен може присісти біля письменника.
В Австралії монумент "Шевченко "Думи" у вигляді кобзи відкрили у 2005-му. Це – найбільш віддалений від України пам'ятник: відстань від Києва до Канберри "по прямій" – близько 15 тисяч км.

Пам'ятник малому хлопчику Тарасу можна побачити на Батьківщині поета, Черкащині, при в’їзді у Шевченкове.



вівторок, 2 березня 2021 р.

День ластівки

 2 березня - день ластівки



ЛАСТІВКА – символ весни!
У ці перші дні зимової весни — у дохристиянські часи наші предки об'єднували дві пори року, святкуючи другий день Нового року та день Ластівки.
Як і в останні два тижні лютого, цього дня закликали весну, очікували з вирію ластівок, молилися про врожай та передбачали погоду вже на літо.
Отже, за народними прикметами, яка погода цього дня, така вона буде і влітку.
“Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім’я”, — кажуть в народі.
Споконвіків цю пташку вважають символом весни, відродженням добра і щастя.
Ластівка — Божа пташка, а тому вбивати її — великий гріх; зруйнувати гніздо — накликати на себе велику біду.
Божа благодать на ластівці через те, що в час, коли юдеї розпинали Христа, ластівки крали в них цвяхи.
То ж ластівка-співучасниця долі людини.
Повертаючись з вирію, ластівка приносить кохання людям і парування худобі.
Її не можна брати в руки, бо на обличчі з’явиться ластовиння.
Якщо ластівки залишають місцину чи окрему оселю, де вони перебували, то людям слід остерігатись великої біди, наприклад, мору, або руйнівного стихійного лиха.
Вважається, що з ластівкою, яка несподівано влітає в хату, прилітає і душа покійного родича.
Тому з ластівками завжди і всюди треба бути максимально обережними і вдячними за їх присутність.

ЛАСТІВКА – символ весни і відродження, добра і щастя. Вона – Божа пташка, а тому, вбити її – великий гріх; зруйнувати гніздо-накликати на себе велику біду.
Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім’я…
Божа благодать на ластівці через те, що в час, коли іудеї розпинали Христа, ластівки крали в них цвяхи.
Ластівка-співучасниця долі людини
Повертаючись з вирію, ластівка приносить кохання людям і парування худобі. її не можна брати в руки, бо на обличчі з’явиться ластовиння. Якщо ластівки залишають місцину чи окрему оселю, де вони перебували, то людям слід остерігатись великої біди, наприклад, мору, або руйнівного стихійного лиха.
Вважається, що з ластівкою, яка несподівано влітає в хату, прилітає і душа покійного родича.
Тому-то з ластівками завжди і всюди треба бути максимально обережним і вдячним за їх присутність.